Чи багато ви знаєте про мешканців Покуття? А про його межі? Чи, скажімо, про історію цього етнічного регіону України, його традиції, культуру, гастрономічні особливості, зрештою, архітектурні пам’ятки, автентичний фольклор?
Коли замислюєшся над цими питаннями, на думку приходять хіба що назва міста Коломия, бо лежить нижче за Кутами, по Кутах, тобто, а ще Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття у Коломиї. Оце, напевно, і все.
Воно й не дивно, кажуть представники громадської організації «Всеукраїнське товариство «Покуття». Його заснували науковці Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та наукові працівники Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського у Коломиї. Установчі збори «Покутян» відбулися 10 листопада у Коломиї. Тоді було фактично конституйовано і створено організацію.
Сьогодні, під час засідання громадської організації «Всеукраїнське товариство «Покуття», обговорили план роботи на найближчий рік.
Покуття треба досліджувати, говорить член капітули товариства, професор, доктор історичних наук Володимир Великочий, – адже Покуття поряд з Опіллям є найменш дослідженим регіоном нашої області. Якщо Гуцульщину досліджують щонайменше з 19 століття і до сьогодні постійно, якщо Бойківщину досліджував ще Іван Франко, то про Покуття, крім Оскара Кольберга і кількох вчених польських істориків, мало хто цим займався. В радянський час займалися виключно етнографічними елементами, а сьогодні нам треба говорити і про історичні, і про етнічні, і про культурологічні, та багато інших аспектів.
Тільки нещодавно Андрій Королько, доцент кафедри історії України і методики викладання історії ПНУ, кандидат історичних наук визначив чітко межі цього етнічного регіону.
«До організації увійшли науковці, які поставили собі за мету допомогу громадам у розвитку краю, вивченні цього краю, поширенні інформації про край. Оскільки співпраця з громадами заради підтримки та розвитку регіонів є однією з місій Прикарпатського університету. Свого часу в університеті було створено історико-етнографічний нарис «Покуття», головним редактором якого був професор Василь Марчук. І сьогодні кілька наукових зошитів видає Інститут українознавства під керівництвом Степана Павлюка, які присвячені Покуттю та експедиціям. Однак, цим треба займатися системно, мати відповідні кошти, ми готові до співпраці, аби про наш край, про Покуття почули і дізналися набагато більше людей», – підкреслив Володимир Великочий.
Ідея створення такого товариства, яке б вивело дослідження Покуття на якісно вищий рівень, з’явилася більше 15 років тому, говорить Ярослава Ткачук, генеральний директор Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського. В музейній колекції на той час, зазначає Ярослава Ткачук, було зібрано величезну колекцію народного мистецтва. Науковці бачили, як багато зникає цих творів, і постало питання про негайне їх збереження, документування, консервацію.
«15 років тому ми провели наукову конференцію, яку почали відкриттям виставки «Народне мистецтво покутського регіону» і того, що залишилося на той час. Ми запросили наших колег із Прикарпатського університету, Львівського університету, Чернівецького університету. І тоді, напевно, вперше почали серйозно говорити про необхідність створення такого всеукраїнського товариства «Покуття». Для науковців це величезний пласт недослідженого матеріалу, який треба вивчити. З іншого боку, як організація ми можемо ставити ці питання на рівні держави, вносити певні пропозиції змін до законодавчих актів, які б давали можливість заопікуватися покутським регіоном. Тут і господарська, економічна діяльність цього краю, екологічні, землеробські аспекти, реставрація архітектурних унікальних артефактів Покуття, які залишилися. Це у свою чергу дасть поштовх для розвитку туризму», – зазначила Ярослава Ткачук.
